Як ми будували речення

Натана знову у мене. Показала мені на сонце. Я подивився.
— sina lukin sewi e suno.
Так, "ти дивишся вгору на сонце". Далі показала фото свого Лопето:
— mi wile unpa e ona.
Ну, тут, блін, зрозуміти просто - "я хочу зайнятися сексом з ним".
— mi wile mute e ni.
Так... "Я хочу багато це"... Ага! "Я хочу дуже цього". Блін! Далі вона просто говорила речення, а я, очевидно, мав перекладати.
— mi jo e kili,
     ona li pona li lili,
     mi moku lili e kili lili.
Очевидно, якийсь дитячий вірш. Далі стала промовляти по рядках:
— mi jo e kili.
"Я маю фрукт".
— ona li pona li lili, - "Він є красивим і маленьким".
— mi moku lili e kili lili. - "Я їм трохи фрукт невеликий".
Може, "я відкусила кусочок фрукту"?
Показала малюнок на якому король набрав в калюжі воду і п'є її. Мені очевидно треба сказати, як це буде звучати.
— jan lawa li moku e telo jaki!
Вона кивнула, що правильно. Показала на виделку і показала, щоб я говорив.
— sina wile e ilo moku, – "ти хочеш виделку".
— mi tawa!
— tawa pona!

© Коваль Роман Юрійович, 2014