Обід в столовій

Знову ми обідали в столовій. Натана відкрила пляшку напою і сказала:

— mi moku e telo.

І надпила його. Далі налила в чашку і сказала:

— mi kepeken e poki ni, – "я використовую цю чашку".

Далі повторила, але в іншому вигляді:

— mi moku kepeken poki ni.

"Я п'ю, використовуючи цю чашку". Після kepeken немає частинки "e", значить kepeken використовується тут в якості прийменника! Більш точніший переклад: "Я пью з цієї чашки".

Я теж прийнявся за їжу. Традиційно біля тарілки лежали ложка, виделка та ніж. Ніж я відсунув, але Натана заперечила мені:

— sina wile kepeken e ilo moku, – "тобі потрібно використовувати столові прилади".

То ж мені прийшлося взяти ніж у праву руку, а виделку в ліву.

Ми з нею позаймалися і після обіду. Потім вона кудись пішла, та прийшла до мене аж ввечері. Повторили старі слова. Далі вона сказала:

— mi tawa tomo mi.

Так, "я йду... дім мій". Ага! "Я йду до себе додому"! А чому ж тут не використовується прийменник e? Далі вона показала малюнок на якому жінка йшла з роботи додому.

— jan li tawa tomo ona, – "вона йде до себе додому".

Таки, дійсно, "підозри" мої справдилися – після tawa прийменник не потрібен. Очевидно, якщо б я побудував дім, то тут прийменник був би потрібен, а якщо йду до дому, то не потрібен. Дім же від мого ходіння зовсім же ж не змінюється!

Вона попрощалася:

— mi tawa!

— tawa pona!

До речі, "mi tawa" в буквальному перекладі означає "я йду". А "tawa pona" - "доброї дороги!". Ха! Ну, що ж логічне використання цих словосполучень для прощання!

© Коваль Роман Юрійович, 2014