Тільки що пішла... То тепер можу продовжити свої записи. Що я можу про неї сказати... Доволі симпатична. Верхні ґудзики розстебнуті, так що глибоке декольте і там голе тіло, в цьому декольте я маю на увазі. Груди як круглі маленькі м’ячики. Медичний халат добре окреслю форму сосків. Може вона без ліфчику? Ну, не був би я одружений!.. "Можна подумати, ти вмієш розмовляти з жінками?!", – це мій внутрішній голос саркастично так ляпнув. Завжди зіпсує настрій!
До речі, щодо медичного халату. У всіх медпрацівників, що я бачив, халати не білі, а різнокольорові, з нанесеним кольоровим абстрактним малюнком. І хоча у всіх малюнок дещо відрізняється, але таке відчуття все ж, що це була одна тканина, і з неї вже вирізали шматки на пошив усього медодягу. Дивно! Можливо в божевільнях так прийнято... Щоб заспокоювати особливо буйних. Я ж напевне туди потрапив, куди ж іще? Людина, яка забула власну мову, тільки в цей заклад і може потрапити! Дожився я...
© Коваль Роман Юрійович, 2014