Ну і події зі мною відбуваються!

Ну і події зі мною відбуваються! Можна просто зійти з глузду, а інколи просто хочеться. Почалося з того, що перестав розуміти українську мову. Здвиг по фазі якийсь. Нічого не розумію. Думаю ж я на українській. І пишу оці рядки в блокноті, що мені дали, теж на українській. Чому ж мене ніхто не розуміє, і головне, що я нікого не розумію?! Є в мене теорія, що в мене стався якийсь "здвиг по фазі", і я начав думати на якійсь видуманій мові і перестав розуміти мову навколишніх. Фантастична теорія, але все може бути, наша психіка складна штука. Може ця мова, яку я вважаю українською, насправді мова якихось давніх людей, що говорили на ній сотні тисяч років тому. А тепер вона всплила у моїй пам'яті і замінила собою мою рідну мову. Фантастика звичайно! Але як іще пояснити те, що всі навколо почали говорити на незрозумілій мені мові?!

— Сіна біна тін, – щось таке мені сказала медсестра, що зайшла до мене в палату тільки-що, і поставила переді мною тарілку з чимсь.

Мабудь я підозріло на неї подивився, тому, що вона сказала приблизно щось таке:

— Сіна моку такі макі. Моку, моку. Моку! Пона моку! Моку.

І підсуває тарілку поближче до мене. "Моку" - мабудь це означає "їж" або "їжа". Ну, добре поїм. Так, ложка є... А чому компоту якогось не принесли? Може пізніше принесуть. Поїм таки. І я прийнявся їсти принесену мені їжу. На диво вона виявилася вельми смачною, і мені не захотілося її запивати чомусь, а я ж завжди люблю запивати їжу компотом, чаєм чи просто водою.

© Коваль Роман Юрійович, 2014