Щось спочатку вона мені говорила, але я не запам’ятав. По-перше, швидко. По-друге, не зрозуміло. Голос у неї приємний, тому я більше до тембру її голосу прислухався. Але запам’ятав я ось що... Вона тицьнула пальцем у себе і щось сказала, потім у мене. Я не зрозумів. Вона повторила ще раз... Я зрозумів, що потрібно намагатися зрозуміти, що вона каже.
— Мі ян натана!
Щось я не міг зрозуміти…
--- Айм натана.
О! Значить англійську мову я не забув. Це мене радує… Хоча я її й не знав ніколи… На рівні першого класу , а той гірше, знаю я англійську.
Отож, вона хоче познайомитися. І каже що її звати Натана. Натана – це мабуть Наташа по-модному. Хоч вона й поставила наголос на першому складі, але я зрозумів. А «мі» - це мабуть «я», а «ян» - мабуть «є».
— Зина ян... – її палець торкнувся моїх грудей.
Не розумію, що вона каже… Її звати Зіна? Чи Натана?
--- Юра-а …
--- Зина ян…
Що за Юра? Вона думає, що мене звати Юра?
--- Юра-а... вадимо, іван, антон...
А-а-а, я зрозумів – вона говорить "You are...", хоче, щоб я продовжив речення - "Ти є…". Тобто питає як мене звати. Ех, ну, що за дивний цей англійський, чому в ньому зливаються і пропадають звуки!? А також починають промовлятися ті звуки, які не промовляються?! Це збиває з пантелику! Нас так в школі не вчили! Чому не сказати "Ю а"? А, французька? Теж саме! Але як я міг забути рідну мову?!!... І на якій мові я зараз думаю?... Це зводить мене з розуму!...
--- Зина ян…
Так-так, вже зрозумів, ти питаєш - як мене звати. Як там треба казати… Айм… Ні-ні, не на англійській. Ага!
--- Мі ян Радим.
--- Радимо? Радин?
--- Радим!
--- Радимо? Радин?
Радимо, та ще з наголосом на першому складі, а вона всі слова з таким наголосом промовляла, звучить якось смішно. Добре, нехай буде Радин.
--- Радин.
--- А, Радин. Пона!
Що таке це пона? Не раз уже чув сьогодні.
— Суно! – сказала вона, показавши чи то на вікно, чи на сонце.
--- Сан! - сказала вона на англійський слово sun.
Отож, на суно - це солнце.
Далі хлопнувши в ладоні додала: «Суно!» – показуючи на лампочку. Лампочка при цьому загорілася, гм-м, мабуть від хлопка долонями.
--- Лайт.
Так, light - це по-англійськи світло. Тобто «суно» - це, мабуть, «світло». Тобто і сонце, і світло одночасно. Дивина!
Взявши зі столу стакан з водою, мені нарешті принесли води і щось схоже на компот, вона сказала:
— Тело!
І знову наголос на першому складі. Чому так? Гм-м… Отже, значить, «тело» - це, мабуть, або стакан, або вода.
Далі вилила воду у пусту тарілка і сказала теж саме: «Тело!». Отож, значить, «тело» - це вода. Далі взяла в руки мій стакан «компоту» і знову сказала: «Тело!». Ага, зрозумів, значить «тело» - це «напій» в загальному значенні. Далі відкрила кран з водою, що був поруч, і сказала знову: «Тело!». Ага, тобто, як я зрозумів, «тело» - це і напій, і просто будь-яка вода.
Далі вона показала мені листок на якому була намальована різноманітна їжа.
— Моку! – сказала вона.
Потім показала малюнок на якому люди їли.
— Моку! – знову сказала вона.
Що ж це виходить, «моку» - це і їжа, і їсти? Далі вона витягла з кармана яблуко, надкусила, і сказала:
— Мі моку!
Зрозумів, очевидно, що це означає «я їм».
Далі вона показала малюнок, на якому людина пила напій, і знову сказала:
— Моку!
Я не зрозумів. Вона знову повторила:
— Моку! Айдринк.
Не розумію, то моку означає не тільки їсти, а й пити?
Ніби розуміючи моє здивування, вона витягла з іншого карману пляшечку напою, відкрила і випила трішки, і сказала:
— Мі моку! Айдринк!
Айдринк - I drink, тобто - Я п'ю. Тобто дійсно моку означає і їсти, і пити.
Далі випила ще напою і, гладячи рукою свій живіт, з задоволенням сказала:
— По-о-о-на!
Зрозумів. Тобто «пона» означає «смачно».
Далі вона витягла ще одну маленьку пляшечку і простягнула мені. Я взяв, але вона не відпускала руку, а сказала з якоюсь дивною інтонацією:
— Пона!
Я не зрозумів.
— Пона!
То що вона хоче, щоб я заздалегідь сказав, що напій хороший. Добре — я сказав «Пона» у відповідь. Вона схвально глянула на мене. Далі показала на цукерки, що лежали у мене на столі, так ніби хотіла, щоб я їх їй дав. Я дав їй декілька.
— Пона!.. Thank you! – сказала вона.
Це що ж «пона» означає не тільки «смачно», але й «спасибі»?
Далі підійшла до вікна, де стояв квітковий горщик з дуже красивою квіткою.
— Пона! Бьютіфул! (beautiful)
Тобто «пона» ще означає «красиво»? З глузду можна з’їхати!
Далі Натана показала два малюнки, на одному намальоване сонце, на іншому лампочка, яка горить, і сказала:
— Суно!
Так «суно» - це світло і сонце, це я запам’ятав. Під малюнками були написи. Я їх помітив, коли вона пальцем провела під ними. І там був намальований такий значок:
Далі кома, а після коми було написано «suno». Не знаю, що це за значок, потім розберуся, а suno - зрозуміло, означало «світло», «сонце». Я автоматично повторив:
— Суно.
Вона глянула на мене схвально. Стоп!! Але чому написи на латиниці?! Що це за жарт?! Чому не можна було звично написати на кирилиці? Не міг же я й цей очевидний факт забути?!
Натана склала свої малюнки докупи.
— Пона! – це вона, напевне, сказала «спасибі».
— Пона! – відповів я.
Та ні, мабуть, Натана сама так придумала писати на латиниці – я заспокоївся. Натана встала і сказала:
— Мі тава!
Мабудь, це «пока!» чи "до побачення!".
— Мі тава!
Натана покачала головою і поправила: "Тава пона!". Добре, отож відповідати так треба.
— Тава пона!
Поки вона йшла до дверей, я, дивлячись на її красиві ніжки, з задоволенням подумав: як правильно, що в цій клініці кожен медпрацівник носить халати тієї довжини, яку кожен вважає оптимальною для себе.
© Коваль Роман Юрійович, 2014