Хоч стій, хоч падай!

Не знаю, навіть, радуватися чи плакати. Хотів попасти в Світ, де все так як мені хочеться. Думав піти до Севінтуса, попросити. Бо ж не протягну весь час в цьому світі, душа зовсім занепала, не по ній цей світ. Була деяка надія, що великий магістрофель дасть мені таку можливість, ну, хоча б приблизно, щоб відповідала моїм бажанням, а там якось дотягну його хоч приблизно до своїх запитів.

Так ні, сталося таке, що не знаю радіти чи плакати…  Лефаундеса викликала мене і сказала, що оскільки прийшли енергетичні дива від Біліціфондії, які я замовив, то вона упросила Севінтуса дати мені гарний Світ. Лише наказала дізнатися, чому в минулому році вдвічі більше приходило див, чи не зменшилися наші зв’язки з цим Простором. Севінтус підтвердив її слова, що вона його упросила, мол і т.д. І що він взяв Сили в Канабанісімії і вирішив дати Світи і мені, й іншим.

Все це звичайно добре, але не цього світу я хотів. Він відповідає моїм бажанням лише на третину, і то, якщо брати дуже скромні бажання. Ну, і що я буду тепер робити. Попробувати підтягнути його, а де взяти необхідні Сили? Мені ще й прийшлося дякувати їм, мол, дякую за те, що дали такий добрий Світ, потурбувалися! Блін! Могли дати вдвічі кращий, хоча б! Взяв він в Канабанісімії, бачите! Вигадує, мабуть! А ті дива, що від моєї Біліціфондії  прийшли, не можна було використати?! Знаю я їх, лише надурити стараються, і виставитися благодійниками наче б то. Яка в Бумбарію благодійність! Вони ж не в дар все це дають, а лише те, що повинні нам давати! Так ні вони ще заборговують нам весь час, мені винні чи не дюжину мішків див.

І що його робити? Звичайно краще ніж нічого, але ж це майже зовсім нічого і є! Хоч стій, хоч падай! Світ дали, але не досконалий. І див немає, щоб його довести хоч трохи! Севінтус з Лефаундесою вічно затримують з ними. І що його робити?! Брати Сили в Канабанісімії я не хочу! І так вже великий мішок понабирав звідти раніше. Більше нікуди. Хоч стій, хоч падай!

© Коваль Роман Юрійович, 2014