Емоційні листи

Хочу почати викладати на сайті листи, я б їх назвав "емоційні листи", напевно. Звідки я таке взяв? Прочитав книгу Джона Грея "Мужчины с Марса, женщины с Венеры".  В цій книзі говориться про те, що чоловіки і жінки говорять на різних мовах, нібито вони з різних планет - з Марсу та Венери. Через це вони часто не розуміють один одного. Це цілком природно, говориться в книзі, оскільки вони ніби вихідці з різних планет. Тому то й не розуміють один одного. Книга вчить розуміти мову іншої, зовсім не схожої на нашу рідну, планети. Піднімає вона також питання, що, на жаль, наші батьки не навчили нас розуміти мову іншої планети. Хоча це можна зрозуміти, бо наших батьків не навчили їхні батьки. І т.д.

Так ось такі "емоційні листи" допомагають зрозуміти іншу людину, навчають вірно виражати свої емоції. Внаслідок того, що людина виражає всі свої емоції, а не якусь одну - внаслідок цього вона отримує вирішення проблеми. Напишу про ці листи ще пізніше. Більш докладніше про них можна прочитати в книзі Джона Грея. Цей дядько :) пише розумні речі. В главі 11 "Умение выражать негативные чувства в процессе общения" говориться про написання «любовних листів» (я назвав їх "емоційними", щоб підкреслити універсальність цих листів, автор же більш розглядає взаємовідносини між чоловіком та жінкою, хоча щодо інших людей - родичів, друзів, колег, інших він теж говорить як їх можна використовувати. Однак ці листи універсальні, просто в різних випадках їх, можливо, треба використовувати по-різному. Про методи використання цих листів читайте в книзі). Якщо захочете - прочитаєте цю книгу. В цій книзі взагалі багато чого хорошого!

Так ось, викладу свій лист. Перший. Він до матері.

Люба мамо,
1. Роздратування, гнів. Я сердитий на тебе за те, що ти ніколи не могла мене зрозуміти правильно. Я в гніві, що ти завжди розуміла мене по-своєму, якось примітивно. За те, що вважала, що я або лукавлю, або проявляю слабкість, лінь, байдужість, егоїзм. Хоча все було по-іншому! Ти ніколи не могла зрозуміти моїх потреб, моїх психологічних потреб. Ти ніколи не підтримувала мене. Не підтримувала в моїх починаннях. Мене дратує, що ти більше любила критикувати, ніж схвалювати. Якщо ти і схвалювала, то всередині себе, але рідко, я не пам'ятаю цього, швидше ніколи не схвалювала мене вголос. Кажеш, схвалювала? Чому я не пам'ятаю цього? Може не щиро чи мимохідь робила це? А мені так необхідна була підтримка! Тому-то я і не підтримував тебе - бо ти не підтримувала мене! У мене не було позитивних прикладів такої підтримки, мені не було з кого брати приклад!
2. Сум, гіркота. Сумно, що ти не надала мені такої підтримки! Гірко, що я так і не навчився у тебе цьому. Мене постійно це зачіпало! Мені здавалося, що з твого боку в мою сторону був тільки сарказм, а не схвалення або підтримка. Мені хотілося почути від тебе підтримку, а не іронію.
3. Страх, боязнь. Я боюся, що, не навчившись підтримки від тебе, я не навчився надавати її і сам, не навчився отримувати підтримку від інших, не навчився, якщо мені надають підтримку - сприймати її правильно і використовувати з користю. Я боюся, що так і не навчуся цьому, що це стане проблемою в моїх відносинах з іншими людьми. Боюся, що через це і тобі не зможу надати належної підтримки, тому що я не вмію, не навчився, ти мене не навчила, не показала належний приклад. Боюся дуже, що не зможу сам навчиться цього ніколи! Я побоювався і побоююся ділитися з тобою почуттями - раптом ти мене відштовхнеш.
4. Жаль. Мені бентежило завжди, що ти мене не підтримуєш. Я завжди внутрішньо, через якісь соціальні гени знав, що підтримка мені потрібна, що вона потрібна всім людям. Але, на жаль, ти мені не надавала її, і я починав думати, що в підтримці є, напевно, щось неправильне. Щось навіть нехороше, що це неправильно, нерозумно, небезпечно. Я починав боятися підтримки, і боятися надавати її комусь іншому. Хоча у мене завжди було прагнення надати підтримку і бажання отримати її самому, Але я не знав чи правильно це, не знав, як це робиться правильно, не знав, якщо я почну робити її на свій страх і ризик, чи не зачепить це тебе, інших людей, чи не ображу я когось. На жаль, у мене виникли такі стереотипи. Шкодую, що ти не отримуючи підтримки від тата, не вважала, що вона потрібна нам, все ж.
5. Любов. Я люблю тебе. Я розумію, що ти завжди дуже стомлювалася, тато тобі ніколи не допомагав. Я розумію, що ти й сама ніколи не отримувала підтримки від батька. Не отримувала підтримки, напевно і від своїх батьків, матері і батька. Ти і сама, напевно, відчувала подібні з моїми почуттями почуття. Ми стали всього лише ланками в одному непривабливому ланцюгу. Я хочу зробити наступну ланку ланцюга більш хорошою, починаючи з мене, і хотілося б і тобі допомогти також, щоб навчитися і навчити підтримувати. Підтримувати інших, та й себе теж. Я знаю, що ти завжди нас дуже любила, завжди хотіла нам кращого, що завжди бажала нам всього хорошого і хотіла, щоб у нас все було добре. Я дуже тобі вдячний за це! Ти завжди намагалася зробити якнайкраще для нас, ти жертвувала собою, терпіла тата, і намагалася незважаючи ні на що жити з ним разом, одна з причин була в нас, ти вважала, що так , імовірніше, буде краще для нас. Ти поміняла цю думку, але раніше ти вважала, ймовірно, так. Ти теж не вміла надавати підтримку, тебе також не навчили цього, я розумію. Я прощаю тебе, як би пишномовно це не звучало, тому, що я продовжую робити ті ж помилки, що й ти, щодо тебе, дочки, Юлі. Я також не вмію! Також не навчився. Так чи вправі я звинувачувати? Напевно, маю право, а потім зрозуміти і пробачити. І якось навчиться самому. Я ціную тебе за всю турботу, яку ти нам надавала. І незважаючи на твої помилки, я знаю, що по-іншому ти не могла. І ти робила все що вміла, чому змогла навчитися, у тебе ж теж не було вчителів у цьому питанні.
Люблячий тебе син.
P.S. Я хотів би від тебе почути таку відповідь: "Я люблю тебе дуже, сину, і мені дуже хочеться надати тобі підтримку, і завжди хотілося. Але я не вміла цього робити, була пригнічена своїми проблемами з чоловіком. Але я хочу навчитися цього зараз. Давай разом спробуємо це зробити, поправляй мене, якщо я якось не так реагую. я хочу більше довіри до тебе і від тебе до себе. я хочу, щоб ти мені довіряв, а не боявся. Не боявся, що я не зрозумію тебе , що почну засуджувати тебе за твої почуття і назву егоїстом, не хочу висловити іронію чи поблажливість в твою адресу. Щоб ти, таким чином, не відкинув мою підтримку. Я б хотіла правильно підтримувати тебе, навчитися цьому зараз, щоб і далі мати можливість підтримати тебе правильно в твоїх починаннях і намірах, щоб ти, не відкинув мою підтримку і прийняв її з вдячністю. Я хотіла б навчитися цьому. Я говорю цілком щиро і серйозно».