В чаті та столовій

Прийшла до мене Натана: "toki! mi kama!", і кудись мене потягла. Це виявився її кабінет. Посадила рядом біля себе за комп'ютер, відкрила якусь програму. Зверху був напис "tomo toki". Гм, "дім розмовний". Далі начала набирати щось. Ага! Це вона спілкується в чаті!

— mi toki lon tomo toki.

"Я розмовляю в чаті", зрозуміло. 

Далі вона потягла мене в столову, там ми прийнялися за їжу. В столову зайшов колега Натани, поздоровався з нами:

— toki!

— toki!

Далі звернувся безпосередньо до Натани:

— mi toki e Antleo. Ona toki e ni: sina moku lon tomo moku.

Так, спробую розшифрувати: "я говорив з Антлео. Він сказав це: ти обідаєш в столовій"! Потім вони ще про щось розмовляли, я не дуже дослухався, бо не все з того розумів. Ми поїли, але Натана не з'їла кусочок торта.

— mi wile moku e ni lon tomo.

Так, "я хочу з'їсти це вдома". Після цього вона провела стомлено по чолу і сказала:

— mi wile e ni: mi lon tomo.

Так... "я хочу це: я вдома"... Ага! "Я хочу додому"!  Вона попрощалася зі мною.

— mi tawa!

— tawa pona! 

І пішла збиратися додому.

© Коваль Роман Юрійович, 2014