1410

Цього разу мінусове відхилення було 1410. Не зовсім мало. Так, потрібно ще раз перевірити, чи правильно я підставив дані... Та ні, все правильно. Звужую зону пошуку. Так... Залишилося підставити лише невеликі та нейтральні числа. Рефаційні не трогаю. Яка ж там нікця? Подивлюся, які я ставив в попередньому схожому випадку... 120 за 65 і 8... Рефаційні відсуну, щоб не заважали... А ці, один і три - як з ними бути. Три... А в попередньому випадку це "три" я враховував? Чи поєднав з іншим? А час що залишився? О! Півтори дні! Час ще є! А я дещо стомився... Піти може погомоніти з панією Шамою. Якщо вона одна, то запрошу її на День народження. 

— Бум, бурум, бурум, бум-бум!

Це Ур’яон, журналіст газети нашої організації "Вісник Служби нагляду за магією", весело підплигує,  ідучи по коридору.

— Буду грітися чаєм! – весело сказав він, заглянувши до мене.

— Угу, чай – це хороша річ.

Чай звичайно… Ні-ні, я не хочу сказати, що його в цьому світі немає. Якраз він є. Хоча смак має дещо інший, мало що набагато кращий, але й зовсім інший. Хоча з іншого боку – що я знав про чай?! У своєму рідному світі я, як і всі інші, пив якусь бурду замість чаю. Звичайно, в магазинах продавалися чаї різної якості та ціни. Але, по-перше, якщо чай пролежав більше півроку – його споживати не можна, він уже неякісний, і смак втрачався, і дещо шкідливим він ставав. Варно розуміти, що не важлива була дата, яка стоїть на упаковці, ніхто не писав правдивої інформації про те, коли зібрали листя насправді. Та й якісніший чай ніколи до нас не доходив, компанії хотіли купувати за безцінь, а продавати якнайдорожче. Хто б що не думав про чай, але це була цілковита правда, хоча далеко не кожен про це знав.

На вулиці сьогодні морозно. А опалення сьогодні немає, якась поломка, ремонтна служба уже лагодить. А нам поки що зостається зігріватися чаєм.

© Коваль Роман Юрійович, 2014